Перейменування вулиць викликає гнів родичів загиблих воїнів у Кобеляках
Перейменування вулиць: без скандалу не обійтися
Дружина та донька Анатолія Ісаєнка не можуть зрозуміти, чому вулицю Дачну можна перейменувати на Заміську, а на честь їхнього чоловіка та батька, який загинув на війні, цього зробити не можна. Нещодавно на веб-сайті Кобеляцької міської ради з’явилось повідомлення про те, що в міськраді працювала робоча група, яка рекомендувала перейменувати кілька вулиць у різних населених пунктах громади. Через кілька днів ці рекомендації були затверджені на сесії депутатів.
Здавалося б, це звичайна подія, яка не варта уваги, але близькі загиблих на російсько-українській війні воїнів стверджують, що інформація про чергове перейменування викликає в них відчуття зневіри і розчарування.
Кобеляцькі депутати ухвалили рішення про перейменування ще п’яти вулиць:
* вулицю Дачну у Кобеляках та селах Галі Горбатки та Кишеньки — на вулицю Заміська;
* вулицю Дніпропетровське Шосе в селі Полісся — на Дніпровське Шосе;
* вулицю Музикальну в селі Деменки — на Музична.
Депутати аргументували свої дії необхідністю привести ці назви у відповідність до вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Вони вважають, що назви «Дачна» і «Музикальна» мають російське походження, а місто «Дніпропетровськ» вже не існує.
Без сумніву, цією темою можна дискутувати, зокрема щодо слова «дача», яке, згідно з українськими словниками, має старослов’янське походження. Однак сучасні джерела стверджують, що це слово теж асоціюється з російською.
Важливим є те, що далеко не всі жителі Кобеляк підтримують ініціативу депутатів. Багато людей висловлюють розчарування і навіть обурення з цього приводу. Серед них – Михайло Шевченко з Кунівки та Світлана Ісаєнко з Красного, обидва втратили родичів на фронті. Шевченко втратив сина, а Ісаєнко — чоловіка.
Реклама
Михайло та Світлана зверталися до міської ради з проханням про перейменування вулиць на честь своїх рідних.
Михайло Шевченко ділиться:
— Вулицю в Кунівці на честь мого сина таки перейменували. На мою думку, ця заслуга не кобеляцької влади, а Олексія Брусліка, нашого земляка, який тоді був заступником голови Полтавської військової адміністрації. Саме до нього я звертався з проханням допомогти в увічненні пам’яті мого сина-героя. Він тримав цю справу під контролем. Тому в Кунівці вулицю перейменували на честь мого сина. Якщо б не він, я б ще чекав.
Водночас Михайло висловлює обурення через ігнорування запитів інших земляків, які також просили про перейменування.
Він пояснює:
— Я добився свого з допомогою Брусліка. Але мені прикро за інших людей. Я вже неодноразово нагадував кобеляцьким чиновникам, що потрібно на меморіалі загиблим воїнам розмістити фото мого земляка з Кунівки — Олексія Дуная. Мені кажуть, що він вважається «безвісти зниклим». Але вже давно, завдяки адвокату Сергію Галушку, проведено експертизи, опитано свідків, і судом підтверджено, що Олексій загинув героїчно. Чому ж влада про це не знає? І тут ще дізнаюсь, що вулиці перейменовують.
Ця ситуація викликає у багатьох людей гіркоту і відчуття несправедливості. Розмова про перейменування вулиць піднімає важливі питання про пам’ять про загиблих та взаємодію з владою, в контексті чого не можна пройти повз біль усіх, хто втратив близьких.