Прапор Надії замайорів над Ліщинівським будинком-інтернатом
Прапор надії над Ліщинівським будинком-інтернатом
Нещодавно над Ліщинівським психоневрологічним будинком-інтернатом з’явився прапор Надії. Це сталося без надмірного піднесення та святкувань.
Одного ранку, коли перші сонячні промені лише почали освітлювати верхівки старих дерев, директор Анатолій Шкарбан, котрий присвятив своє життя цій установі, підняв прапор. Він повільно розправив свої чорно-білі крила над дахом, де кожна цеглина зберігає історію, і почав майоріти на вітрі.
Цей прапор не є звичайним державним символом; для підопічних та працівників він має набагато глибше значення.
Це прапор Надії, який уособлює пам’ять та віру.
Чорний колір символізує неволю, полон, втрати та страждання, які спіткали багатьох.
Білий колір втілює надію, віру, боротьбу за повернення додому та світле майбутнє.
Ми завжди пам’ятатимемо та сумуватимемо за загиблими колишніми працівниками, які віддали свої життя за незалежність Батьківщини, такими як Жмудь Олег, Дунай Олексій, та іншими захисниками і захисницями, котрі віддали свої життя заради нашої Перемоги.
Цей прапор також став символом нашого очікування. Ми сподіваємось на повернення: нашого безвісти зниклого колеги — Шевчука Віктора; сина наших працівників, що перебуває в полоні — Житника Олександра; нашого військового колеги — Клименка Сергія, який зараз бореться за нашу спільну перемогу.
Цей прапор став живою історією, яку розповідає вітер. Він свідчить про те, що ці люди не забуті; їхній дім — це не просто будівля, а місце, де народжуються та живуть мрії. Це мовчазна, але потужна обіцянка: «Ми тут. Ми пам’ятаємо. І ми разом!» Для персоналу, який щодня вноси свою душу у цю справу, прапор став джерелом натхнення. Він нагадує про важливість їхньої місії, про те, що кожна посмішка та добре слово є важливими частинами цього великого символу.
Реклама
Таким чином, без гучних слів, над будинком-інтернатом піднявся прапор, що об’єднав усіх: тих, хто потребує надії, і тих, хто намагається її здобути. І щоразу, коли вітер легкими поривами колише його полотно, здається, що він шепоче: «Все буде добре».
Довідка
Прапор Надії — це неофіційний символ, започаткований в Україні в 2025 році з метою вшанування пам’яті українських військовополонених та осіб, що зникли безвісти під час російсько-української війни, що триває з 2014 року. Його дизайн складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг: білої та чорної.
Символіка:
* Біла смуга — втілює надію на звільнення, свободу та повернення.
* Чорна смуга — символізує страждання, смерть і біль, які пережиті в полоні.
Прапор встановлюється під державним прапором України і залишається на флагштоці до тих пір, поки не буде звільнений останній військовополонений.
Історія
Ідея прапора походить від Сергія Волинського, командира 36‑ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, учасника оборони Маріуполя та колишнього військовополоненого.
23 серпня 2024 року він подав петицію до Президента України з проханням підтримати ініціативу щодо створення нового символу — Прапора Надії. Петиція зібрала 25 тисяч підписів менше ніж за чотири дні.
Перший прапор було урочисто піднято 8 травня 2025 року в Запоріжжі біля хабу «Ветеран ПРО».