Граються під час війни: безвідповідальність дорослих та небезпека для дітей
Чи можна гратися під час війни?
Узагалі, слово “гратися” зазвичай вживається, коли мова йде про дитячі розваги. Це коли діти граються спочатку у пісочниці, потім на гойдалках, каруселях, дитячих майданчиках або просто у колі однолітків.
Проте в цій статті йтиметься про особливі ігри, в яких беруть участь більше дорослі люди, а іноді і діти стають їхніми жертвами.
Коли аналізуєш діяльність багатьох вітчизняних органів влади, складається враження, що їх представники, не зважаючи на свої високі посади, повноваження, погони та інші атрибути дорослого життя, так і не стали дорослими і продовжують грати.
Навіть таке надзвичайне випробування, як війна, не змінило дитячих звичок дорослих.
Перейдемо до конкретних прикладів. На мою думку, український парламент можна вважати зразковим дитячим садком воєнної України.
Ще на початку війни я писав про те, що в Україні немає жодної відповідальності за порушення комендантської години. І от вже минуло майже чотири роки, а відповідальність за ці правопорушення так і не з’явилася.
Не знаходять депутатів часу, щоб разом натиснути кнопки і проголосувати за потрібний закон. Хоча б для того, щоб злісні порушники комендантської години не сміялися ні з добропорядних громадян, ні з правоохоронців, які мають їх затримувати і карати.
Здається, що й правоохоронці вітчизняного формату теж люблять грати свої ігри.
Наприклад, в червні цього року кобеляцькі правоохоронці звернулися до редакції з проханням розмістити публікацію про те, як у громаді і за її межами ігнорують Правила дорожнього руху та здоровий глузд.
У результаті вийшла публікація під назвою “У Кобеляках і Біликах проведуть превентивні заходи щодо електроскутеристів”.
Реклама
У ній правоохоронці “обіцяли”, що на автошляхах громади почнуть виявляти та карати неповнолітніх, які порушують правила дорожнього руху, а також їх батьків, які дозволяють своїм дітям обійматися з небезпекою.
Минули літні місяці.
Проте “превентивних заходів” від поліції так і не було видно. Тим часом у ЗМІ повідомляють, що за останні три роки в Полтавській області зафіксовано 460 дорожньо-транспортних пригод за участю дітей, про що свідчить проєкт рішення Полтавської облради “Про затвердження обласної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2025-2028 роки”.
Внаслідок цих аварій травмувалися 519 неповнолітніх, і ще 20 дітей загинуло.
Згідно з даними поліції, у 137 випадках ДТП сталися з вини самих дітей. В таких аваріях загинуло 6 осіб, ще 159 отримали травми.
Відомо, що за інформацією Центру демократії та верховенства права, дорожньо-транспортні пригоди є другою за масштабами причиною загибелі дітей після обстрілів з боку агресора.
Отже, якщо вплинути на державу-агресора можуть лише Збройні Сили України, то порядок на наших дорогах повинні наводити інші органи. Проте цього не відбувається.
Не проходить і тижня, щоб у регіональних ЗМІ не з’являлася новина про чергову ДТП за участю неповнолітніх.
Для підтвердження цих слів достатньо просто провести день, проїжджаючи вулицями Кобеляк, Біликів або інших населених пунктів, і стає страшно від того, що можна побачити. На величезних квадроциклах чи інших небезпечних транспортних засобах.
Ці ситуації потребують термінового втручання та серйозних заходів, щоб вберегти наших дітей від небезпеки на дорогах.