Село Сухинівка оскаржує незаконне перейменування на Полісся
Боротьба за Сухинівку триває
Боротьба за Сухинівку продовжується. Місцеві жителі Кобеляцької громади на чолі з депутатом міської ради Ігорем Проценком впевнені, що перейменування села є не лише несправедливим, а й незаконним. Тому вони планують звернутися до суду, щоб відстояти своє право.
Нагадаємо, що 5 червня 2025 року Верховна Рада України ухвалила рішення про зміну назв кількох населених пунктів у Кобеляцькій громаді. Серед них Сухинівка була перейменована в Полісся, Кунівка — на Рідне, а Леваневське — на Татарщину.
Здавалося б, питання перейменування можна було б вважати закритим, адже кампанія з переіменування населених пунктів пройшла по всій Україні. Але в випадку з Сухинівкою виникла цікава, а можливо, навіть унікальна ситуація.
Справа не лише в тому, що більшість жителів колишньої Сухинівки не знали про зміни, або ж були проти них. Згідно з документами, тільки 8 осіб брали участь у зборі пропозицій щодо перейменування. Пропозиції виглядали наступним чином:
* Суханівка — 3 особи;
* Полісся — 2 особи;
* Лісне — 1 особа.
Три особи з числа учасників пропонували не змінювати назву села, залишити Сухинівку. Ці дані опубліковані на платформі електронної демократії ЕДЕМ.
Додатково, згадане повідомлення переглянули 59 разів, а 13 осіб взяли участь у голосуванні, з яких 12 підтримали нову назву Полісся, а одна особа проголосувала за Суханівку. Це явно не відображає думки більшості жителів села.
Реклама
Відомо, що воля більшості не завжди має вирішальне значення у прийнятті рішень владою. Цю ситуацію ускладнює існуюча юридична колізія.
Депутат міської ради Ігор Проценко, який завжди відкрито висловлював свою позицію проти зміни назви села, під час перегляду статті на одному з новинних сайтів виявив цікаву інформацію. Представник Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар опублікував копію нібито рішення Кобеляцької міської ради, яка підтримала перейменування Сухинівки на Полісся.
Однак в опублікованому документі не було ні номера, ні печатки, ні підпису. Ігор Проценко прокоментував:
— Я знаю, що відбувається в міській раді. Мої колеги не голосували за перейменування Сухинівки. Цю пропозицію навіть не вносили на сесію. Я побачив на сайті цей сумнівний документ і почав вимагати від чиновників пояснень та відповідного розслідування.
Депутат отримав підтвердження того, що Кобеляцька міська рада не приймала рішення про перейменування. Таким чином, рішення Верховної Ради виявляється нелегітимним, адже базується на неіснуючому документі.
Більше того, Ігор Проценко домігся того, щоб міська рада звернулася до парламенту з проханням внести зміни до Постанови № 4483‑ІХ і повернути селу назву Сухинівка. Копію цього документа депутат надав редакції.
Чи скасують парламентарі своє рішення та повернуть первісну назву — важко сказати. Все ж символи і назви часто не відображають справжньої суті речей. Однак можна сподіватися, що в Україні формується правова держава, а не тоталітарний режим. Такі сподівання залишаються важливими в історичних моментах, як цей.